
Рецензія на фільм Романа Поланського «Примара».
Про таку людину вирішив нам повідати 77-и річний Роман Поланскі. Все починається з того, що таємниче гине один з таких «літературних негрів», котрий не встиг завершити мемуари колишнього прем’єр-міністра Великобританії Адама Ленга (Пірс Броснан). Для завершення книги видавництво наймає іншу «примару пера» (Юен МакГрегор), котрому доведеться розібратись в загадковій біографії прем’єра, що повна білих плям. Для цього письменник починає особисте розслідування.
Думка критиків відносно фільму розділилась: одні пророкують Роману Поланскі за цей фільм декілька номінацій на оскар, інші ж звинувачують його в черговому старообрядному фільмі, котрий нічого нового глядачам не показує. «Поланскі безнадійно застряг в 60-70-х роках» - неодноразово резюмують критики. Звичайно ж від режисера такого рівня очікують чогось надзвичайного. Проте в цьому разі критики явно переоцінили свої очікування. Адже даремно очікувати від 77-и річного майстра чогось революційного.
Після епопеї з Джеймсами Бондами, Пірс Броснан, здається, нарешті виробив новий стиль персонажів. Після ролі прем’єра в цьому фільму дозволю собі сміливість припустити, що надалі цей актор буде асоціюватись перш за все з персонажами високо посадовців. Від авантюрного спецагента Броснан зробив крок в сторону не менш підступного політика. Так що тепер хитрість в очах замінилась на непохитну впевненість і спокій, а спритні трюки протягом фільму йому тепер доводиться виконувати не зі зброєю і автомобілями на крутих віражах, а в розмовахз опонентами, журналістами та ін.. Варто відмітити, що саме в складних діалогах розкриваються найважливіші смисли заплутаних політичних ігор.
Фільм було відзначено срібним ведмедем на Берлінському кінофесті. Без емоційних вибухів, без гострих сюжетних поворотів, без бійок та перегонів, без психологічного нагнітання і детального сканування внутрішнього світу героїв. Без всього того, що є канонічним для популярного кіно, проте абсолютно необов’язковим для роботи досвідченого режисера, котрий вільно експериментує. Новаторство класика дивує своєю граничною простотою, він зовсім не прагне вигадати щось нове, відмінити всі правила і надиктувати власні. На противагу динамічному часові картина послідовна та статична. Зберігаючи всі ознаки трилера, історія розвивається повільно, без поспіху. Не використовуючи сучасні технології, котрі здатні перетворити кожен кадр фільму просто таки в картину, режисер стримано вибудовує кадри, в котрих немає жодного зайвого нюансу. І саме це примушує істинного шанувальника кіно завмирати перед екраном.
Рейтинг онлайн казино: как определить лучшие площадки?
Садовые зонты от BONRO: как мы решили проблему летней жары на летней площадке кафе
Скачать покер онлайн: бонусы, лучшие приложения и сайты
Как смотреть фильмы в hd?
Лучшие бомбардиры плей-офф НХЛ за всю историю
Ремонт та дизайн магазину: як створити простір, що приваблює покупців
Аниме: Искусство, Культура и Феномен