«Стули пельку» - мила (у рецензії буде підвищена концентрація цього прикметника, тому що фільм дійсно такий) англійська чорна комедія. І припаде до душі любителям англійського стилю: милий, затишний будинок в старому приході, милі, типово англійські інтер'єри, милі (і не дуже) англійські старенькі в милих англійських капелюшках, традиційні скелети в шафах (вірніше, в чемоданах), які теж, до речі, милі. і звичайно ж, милий, спокійний, чисто англійський гумор.

Симпатична і нудотно приємна дівчина Розмарі, убивша свого чоловіка і його коханку, розчленувавша їх і педантично запакувавша в чемодан, через 43 роки виходить з в'язниці для емоційно неврівноважених і влаштовується домоуправительницею в одну недолугу сімейку, що мешкає в старому приході з населенням в 57 чоловік, і природно непідозрюючу про таке забавне минуле Роузі. Ніби злегка постаріла Мері Поппінс вона починає абсолютно безоплатно допомагати членам сім'ї налагодити їх життя: «пожвавлює» нудного тата-священика, «соромить» маму-домогосподарку, що зраджує татові-священику, вчить готувати дочку-німфоманку і, нарешті, позбавляє сором'язливого синочка від докучливих однокласників. Виявляється, мати домашнього Леона-кілера не так і погано, особливо якщо на твоїй ділянці є глибокий ставок.

Фільм знятий в кращих традиціях британського комедійного кіно і особливо радує своїм акторським складом - живими легендами Англії: Її акторською Величністю Мегі Сміт, Крістін Скот-Томас і Роуаном Аткинсоном, що показав іншу сторону Мітсера Біна. В результаті маємо легкий, веселий і, не втомлюся повторюватися, дуже милий фільм.

Іва