Одного разу в далекій-далекій галактиці… хм, точніше, в далекій російській глибинці жив собі простий хлопець на ім’я Єгор. І одного разу якимось незрозумілим чином зустрів він у рідному лісі чарівну незнайомку Ангеліну та й закохався. Хоча чому одразу закохався? Ні. Просто вирішив на ній одружитися (оце менталітет...). Але, згідно з усіма канонами кінофільмів (та й життя взагалі), не все так просто. „Наречена” не палає бажанням скласти Єгору компанію біля теплого родинного вогнища (у буквальному сенсі, до речі). Вона взагалі живе у столиці, при цьому досить-таки розкішно живе, і, здається, лише для бідного Єгора вона „незнайомка”, а от уся Москва добре знає (і половина населення чоловічої статі прагне знати ще ближче…) красуню Ангеліну – ведучу популярного російського телешоу „Ніхто не знає про секс”. А Єгор, здається, нічого про це (і про Це) і не знає. Тож пряма йому дорога до Москви: так би мовити, і красуню завоює, і знання нові здобуде… Що ж чекає на недосвідченого хлопця у столиці? Гостинні родичі, перші міські розваги, купа несподіванок та участь у розкрученому телешоу, приз у якому – ніч із чарівною Ангеліною…

Щось я захопилася із сюжетом, так можна і до фінальних титрів договоритися… Хоча, як не дивно, це лише зав’язка стрічки Олексія Гордєєва „Ніхто не знає про секс”. Якщо говорити коротко (а я вже й так забагато написала, тож треба стримуватися), то фільм досить посередній. Не скажу, що не сміялася, але й не падала від сміху (ну, може, було раз…). Хоча насправді очікувати від російської молодіжної комедії іскрометного гумору та дотепів – поки що дохла справа. Так би мовити, кіно на любителя „пирогів”. Нестримне прагнення героїв попрощатися із „невинним” статусом, пошуки чарівного принца\принцеси (бажано вибрати щось одне...), постійні жарти „нижче пояса” – ось чим творці стрічки намагалися насмішити глядачів у кінотеатрі. І, зізнаюся, пів-зали реготали як несамовиті. Чи то люди були просто у відмінному настрої („Показуйте все, що хочете – все одно смішно!”), чи то дався взнаки зайвий келих вина („Тут ще нічого не показують, а мені вже смішно!!!”), чи то й справді наш широкий загал отримує справжню насолоду від спостереження за тим, як „зелена” молодь вчиться натягувати презерватив на огірок... Проте, що тут казати, молодіжна комедія – вона і в тундрі молодіжна комедія. І посміятися тут часом було над чим.

Тому можна навіть не намагатися аналізувати сюжет стрічки, а одразу перейти до більш „земних” речей. Наприклад, до акторського складу фільму. Актора на роль Єгора шукали довго, і зрештою юного провінціала на екрані втілив Микола Мачульський. І треба визнати, вТІЛив досить непогано (гра слів, хто не зрозумів – мова про тіло ). Якщо не зважати на постійне тупувате „хе-хе”, яким Мачульський намагався підкреслити „недалекість” свого героя, образ вийшов досить-таки завершений. Та й „кузен” недосвідченого героя – Кєша на прізвисько Гоблін (Кирило Канахін, хто не знає – Мозок із реклами шоколадного батончика) – персонаж цікавий. А от жіноча частина акторського складу нічим не вразила. І якщо про молодих „актрис” просто нема чого сказати, то досвідчена Олена Яковлєва у ролі нещасної „матері сімейства”, втомленої від рутини в житті загалом та на подружньому ложі зокрема, викликала тільки гіркі схлипування – у такому фільмі так грати… От до чого докотилися! Та й головна героїня - VJ-Аврора, себто – не запропонувала нічого цікавішого окрім постійного невдоволеного виразу обличчя та лайки у камеру. Телебачення і кінематограф, все ж таки, різні речі...

Коротше кажучи, прикриваючись молодіжними викрутасами та „дорослими” приколами, нам у черговий раз підсунули простеньке романтичне кіно про пошуки справжнього кохання. А хто нічого не знав про секс, так нічого і не дізнався. А незнання, як відомо, від відповідальності не звільняє... Чи не так, пане режисере?..

Jane