Ось так, всього лиш два місяці минуло від прем’єри і цей, вибачте, «Пипець» вже має 8,3 бали в рейтингу IMDB… Це ж виходить, що цей фільм тепер буде «на ти» з революційною кубриківською «Космічною одіссеєю: 2001», шедевром Мілоша Формана «Амадей», «Расемоном» Акіри Куросави, який відкрив західному світові східний кінематограф і ще декількома десятками фільмів, котрі визначили історію кінематографу.

Після перегляду цієї стрічки ні про які порівняння зі світовою кінокласикою не може йти мови. Проте, з сучасним популярним кіно фільм також має небагато спільного. В ньому стільки впізнаваного та передбачуваного, традиційних персонажів, затасканих сюжетів, що коли сидиш перед екраном, відчуваєш себе якимсь старим дядьком, котрий випадково натрапив на збірку старих коміксів, котрі полюбляв перечитувати в далекій юності.

До речі про комікси – головний герой Дейв (Аарон Джонсон) як раз ними і божевільний. І як він красномовно демонструє на початку стрічки, всі думки, котрі ще не займані героями коміксів, породжують хитросплетені сексуальні фантазії, що виливаються в серветки, котрі завжди під рукою під час мастурбації. Словом, нічого путнього в таку голову прийти не може. Тож не дивно, що скоро він задається питанням «а чому б не надіти на себе костюм супер-героя, і не почати боротьбу зі злом?»

Правда, хлопець не додумався, що м’язи від самого тільки костюму не наростуть. Так що при першій зустрічі зі злом в образі двох гопників, новоспеченого супер-мена сильно побили, після чого він ще й потрапляє під автівку.

В результаті його бойове хрещення закінчується в лікарні, де його збирають по шматках і практично кожну кістку оснащають залізною арматурою. Однак Дейв не впадає у відчай, а відчувши в собі таке залізне начиння, тільки надихається на нові подвиги.
Вже наступні пошуки пригод стають для Дейва успішними, влізши в бійку, його хоч і знову поб’ють, але його подвиг за знімає на камеру якийсь шанувальник коміксів. Завдяки цьому «Пипець» стає зіркою інтернету – його портрет не зникає не тільки з екранів телевізорів, але тепер ще й прикрашає сувенірні футболки та чашки.

Людей надихає «Пипець» і його прикладу слідують колишній поліцейський Деймон Макріді (Ніколас Кейдж) і його одинадцятирічна дочка Мінді (Хлоя Моретц). Головним їх ворогом виступає кримінальний авторитет Френк Даміко (Марк Стронг). Це через нього Деймон свого часу потрапив за грати, а його вбита горем дружина напилась таблеток і вмерла, однак при цьому встигнула народити Мінді. Так що в місті тепер з’являються ще два супер-герої: «Великий татусь» - Деймон та «Вбивашка» - Мінді.

Скоро з’являється ще один – «Кривавий чад» (Крістофер Мінц-Пласе) – прителепкуватий син того самого Френка Даміко. Таким чином братерство супер-героїв формується за принципом «в сім’ї не без виродків» - добра традиція голлівудських комедій.

З середини фільму починається нерозбірлива стрілянина, бійки та інше. Глядачу залишається лишень встигати відслідковувати – хто на кого полює в кожному новому епізоді. А між цими екшн-епізодами випливають малозрозумілі жарти чи якісь розмови, без яких, як на мене, фільм став би лишень кращим.
Фільм захоплює наддинамічним сюжетом. За рахунок спішки подій на екрані глядач лишається можливості засумніватись в правдоподібності чи розумності того, що відбувається в фільмі.

Режисер Меттью Вон ледь не відкрив новий жанр в кіно. Адже його фільм – це своєрідний мікс пародійної комедії, тінейджерського бойовичка, молодіжного і сімейного кіна. До речі, саме те, що фільм зроблено з орієнтацією «на всіх », і визначило його несподівану (принаймні для мене) популярність.

Мабуть, поява такого кіна – природна реакція на те, що сьогоднішнє кіно не народило жодного супер-героя рівня «Бетмена», «Людини-Павука», чи когось ще, хто був вигаданий 40-50 років тому. Так що залишається тільки грати з цими всім відомими образами і знаходити їм нові трактування. Можна сказати, в 2010 році образу супер-героя в кіно наступив «Пипець».

Kairos