Хто з нас не чув славнозвісної мелодії з мультфільму „Рожева пантера”, написаної Генрі Манчіні! Мабуть, кожен, кому знайомі ці шпигунські нотки, пам’ятає і саму рожеву істоту, що хитро поглядаючи з примружених жовтих оченят та приклацуючи пальцями (якщо це можна, власне, пальцями назвати…), змушує щиро посміхатися не одного глядача перед блакитним екраном. Тепер глядачі мають можливість посміхнутися і перед екраном у кінотеатрі, бо „Рожева пантера” – у вигляді кінострічки Шона Леві - виходить у прокат. До цього пантера вже “запрошувала” до кінотеатрів охочих до веселого кіногумору глядачів. Що ж буде зараз? Подивимось. А поки що треба зазначити, що від самої рожевої тваринки у новій стрічці Шона Леві залишилось зовсім небагато: анімаційний персонаж з’являється хіба що у титрах, а так його іменем названий величезний рожевий діамант, що зусиллями сценаристів стрічки опиняється в центрі сенсаційних подій... Що ж, про сюжет детальніше.

Відомий футбольний тренер французької збірної Ів Глуан (Джейсон Стетхем) через кілька секунд після виходу рідної збірної до чвертьфіналу Кубка світу опиняється у натовпі ошалілих футболістів, уболівальників та помічників. І опиняється він там ... мертвим. Тай до того ж коштовний діамант таємничо зникає прямо з руки жертви. Убитий отруєною стрілою футбольний тренер зчиняє шквал емоцій та непідробний інтерес як серед журналістів, так і серед ... поліції. Шеф паризьких жандармів Дрейфус (Кевін Кляйн) за допомогою розкриття цієї справи прагне отримати врешті-решт омріяний Орден Почесного Легіону, але для цього потрібен контраст: треба щоб спочатку дров наламав якийсь бездарний аматор, а потім уже за справу візьметься сам Дрейфус. І тут щодо кандидатури „бездарного аматора” сумнівів не виникає: у гру вступає інспектор Клузо (Стів Мартін), нездара та невдаха, гроза бабусь на вулицях французької провінції та затятий борець проти підступних фіранок. Тож Дрейфус вже знімає останні пилинки зі свого мундиру, готуючи місце для завітного Ордена. Але невже все так просто?.. Аж ніяк. Клузо та його колега Понтон (Жан Рено) так швидко не здаються: Дон Кіхот і Санчо Панса беруться за справу...

Що ж, сюжет не претендує на складність та не зачаровує заплутаною інтригою. Але і такого цілком вистачає для безтурботної комедії зі Стівом Мартіном у головній ролі, що і являє собою „Рожева пантера” зразку 2006 року. Признаюся чесно, титри за участю славнозвісною рожевої пантери (маю на увазі самого анімаційного героя) здалися набагато дотепнішими, аніж увесь фільм. Звичайно ж, було б неправильним казати, що у цій стрічці нема над чим посміятися. Декілька жартів дійсно змушують глядачів посміятися, і саме посміятися, адже про регіт чи гоготіння тут говорити не варто. Хоча у теплий та райдужний весняний день можна „купитися” і на таке... Як не дивно, запам’ятовується перша сцена з футбольним матчем, хоча по суті вона має для сюжету стрічки другорядне (якщо не третьорядне...) значення. Молодець, Леві! Здається, що ця сцена у плані видовищності та ефектності (або й режисерського професіоналізму) вийшла краще, аніж увесь філм „Гол!” у цілому... Хоч на тому спасибі... Якщо говорити про акторський склад, то, не враховуючи мій особистий досить нещасливий досвід щодо перегляду стрічок із Стівом Мартіном, можна сказати, що, в принципі, на акторів немає за що скаржитись. Жан Рено у ролі Понтона – скромний та тихий, навіть важко якось виразніше описати його роль... І в цьому не провина актора: здається, що у сценарії для Понтона просто пожаліли сторінок. Кевін Кляйн – неймовірний як завжди: в міру смішний, в міру підступний. Ну а Стів Мартін – це Стів Мартін...

Тож, хоча іноді стрічка і справді здавалася смішною та дотепною (і тут велика заслуга, як не дивно, перекладачів та прокатчиків фільму, що намагалися насмішити глядачів неймовірним французьким акцентом), але після перегляду я ще довгий час не могла згадати жодного жарту... Що ж, “Мультфільм переміг! Хай живе мультфільм!” Згодні?..

Jane