Бійки жахливі. Жінки у фільмі суцільно моделі з 4м розміром грудей і б'ються як мішки з картоплею. Красиво виглядає тільки бій Едді, і то з-за оригінального стилю боротьби (капоейра він називається, здається). Незрозуміло навіщо впихнули перестрілки. Нечисленні вибухи не вражають. Сюжет, як я вже казав, на рівні щасливих 80х. Діалоги повні пафосу. Гумору і навіть натяку на жарти взагалі немає. . Навіть Щанг-Сунг, точніше Кері-Хіроюкі Тагава, в цьому шедеврі незвично безликий і нудний. Сподобався тільки головний злодій у виконанні Йена Ентоні Дейла.

Вердикт фільму поставити складно. Ностальгія і любов до всього Теккену заважають вліпити заслужені 3 з 10. У цілому, вже якщо зовсім покопатися, то можна знайти незаперечний плюс цієї картини: вона переносить нас у часи Кривавих спортів, кікбоксерів, Американських ніндзя і інших шедеврів файтинг-фільмів 80х років. При чому, того ж Кривавому спорту програє у постановці бійок.

Відповісти