В цьому місяці в українських кінотеатрах з’являться одразу два фільми, що зібрали в собі кращих з кращих. Так, з п’ятого серпня на екрани вийшли «Однокласники» з цілим калейдоскопом голлівудських коміків: Адам Сендлер, Кевін Джеймс, Кріс Рок, Девід Спейд, Роб Шнейдер та інших. Ну а до кінця місяця в кінотеатрах з’явиться «Невтримні», правда в ньому герої будуть змагатись вже не дотепністю, а перекачаними м’язами. Ця ж сімейна комедія буде цікавою, мабуть, кожному віку.

Нехитрий сюжет одразу ж переводить увагу глядача на розмаїття жартів в стрічці. Приколи виникають буквально в кожній сцені, так що кожен зі знаних коміків в повній мірі проявляється, не лишаючись в тіні іншого. Не дивлячись на те, що між ними все ж відчувається – одразу розпізнаєш, що улюбленцем сценариста та режисера був Сендлер. Однак нам – глядачам – від такого розкладу навіть краще: сиди собі та смійся. Сумувати перед екраном точно не доведеться. Більш того, несхожість акторів, котрі, як вже зрозуміло з їх попередніх ролей, не особливо перевтілюються в фільмах, придає стрічці певний шарм.

Тож, кращі шкільні друзі збираються після тридцятирічного розлучення за містом зі своїми сім’ями і згадують старі приколи, знайомляться один з другим, дуркують і так далі…

Дотепна безглуздість батьків, котрі власне досягли віку, коли ще актуально «подавати приклад підростаючим дітям», переростає в шалені негаразди. Ну а той факт, що вони опинились в компанії своїх старих друзів, додає сміливості їх забавкам.

Творець багатьох комедій, з котрих я б відзначив «Проблемну дитину» та «Великого тата» Денніс Дуган як на мене зняв один з своїх найкращих фільмів. Характерна для комедій умовність падінь, бійок, перегонів та інших дій, котрі в багатьох фільмах зводяться лишень для імітації та фальшу, щоб лише викликати у глядача посмішку, тут на щастя не повторюється. Так, смакуєш момент, коли добряче гепається об дерево один з татусиків і після декількох сальто продовжує перекидатись по землі. Чи голосне падіння вже іншого татуся в воду з гірки… Однак реалістичність нажаль так і залишилась в формі – у вмісті все ж залишаються певні умовності. Не раз в фільмі доводиться зустрічати трюки, після котрих їх виконавець мав би надовго опинитись у лікарні. Проте, тут – він вже в наступному епізоді мило всміхається, додаючи комізму реплікам іншого героя.

Багатьох стрічка наштовхує на сентиментальні настрої, примушуючи простягнутись за слухавкою і почати обдзвонювати забутих однокласників чи просто старих друзів. І, варто погодитись, що настрій фільму примушує глядача відчути себе частиною цієї компанії.

Kairos