Multikino

Версія сайту: Рос | Укр

Примара (2010)

Ghost Writer, The

Перш за все варто уточнити назву. Оригінальна «The Ghost Writer» перекладається як «Примара пера». Так називають літературних рабів, котрі самовіддано працюють над книжками, мемуарами, публічними промовами, котрі в результаті публікуються під чужими іменами.

Про таку людину вирішив нам повідати 77-и річний Роман Поланскі. Все починається з того, що таємниче гине один з таких «літературних негрів», котрий не встиг завершити мемуари колишнього прем’єр-міністра Великобританії Адама Ленга (Пірс Броснан). Для завершення книги видавництво наймає іншу «примару пера» (Юен МакГрегор), котрому доведеться розібратись в загадковій біографії прем’єра, що повна білих плям. Для цього письменник починає особисте розслідування.

Думка критиків відносно фільму розділилась: одні пророкують Роману Поланскі за цей фільм декілька номінацій на оскар, інші ж звинувачують його в черговому старообрядному фільмі, котрий нічого нового глядачам не показує. «Поланскі безнадійно застряг в 60-70-х роках» - неодноразово резюмують критики. Звичайно ж від режисера такого рівня очікують чогось надзвичайного. Проте в цьому разі критики явно переоцінили свої очікування. Адже даремно очікувати від 77-и річного майстра чогось революційного.

Юен МакГрегор, який знімається в 3-4 картинах щорічно відмінно зіграв свою роль. В широкому діапазоні персонажів, котрих йому доводилось грати, знаходилось місце мабуть всім характерам – починаючи від Марка Рентона (фільм «На голці»), закінчуючи Крістіаном з «Мулен Руж».

Після епопеї з Джеймсами Бондами, Пірс Броснан, здається, нарешті виробив новий стиль персонажів. Після ролі прем’єра в цьому фільму дозволю собі сміливість припустити, що надалі цей актор буде асоціюватись перш за все з персонажами високо посадовців. Від авантюрного спецагента Броснан зробив крок в сторону не менш підступного політика. Так що тепер хитрість в очах замінилась на непохитну впевненість і спокій, а спритні трюки протягом фільму йому тепер доводиться виконувати не зі зброєю і автомобілями на крутих віражах, а в розмовахз опонентами, журналістами та ін.. Варто відмітити, що саме в складних діалогах розкриваються найважливіші смисли заплутаних політичних ігор.

Безцінні нюанси й пейзажі буквально кожного епізоду створюють ефект присутності. Одна із справжніх перлин фільму – крупні плани персонажів на фоні мертвої природи. Та й сама природа виступає в такому разі ледь не повноправним героєм фільму – похмурі пейзажі зими на атлантичному узбережжі США, на одному з островів якого відбувається дія фільму, вносять суттєве доповнення в настрій фільму.

Фільм було відзначено срібним ведмедем на Берлінському кінофесті. Без емоційних вибухів, без гострих сюжетних поворотів, без бійок та перегонів, без психологічного нагнітання і детального сканування внутрішнього світу героїв. Без всього того, що є канонічним для популярного кіно, проте абсолютно необов’язковим для роботи досвідченого режисера, котрий вільно експериментує. Новаторство класика дивує своєю граничною простотою, він зовсім не прагне вигадати щось нове, відмінити всі правила і надиктувати власні. На противагу динамічному часові картина послідовна та статична. Зберігаючи всі ознаки трилера, історія розвивається повільно, без поспіху. Не використовуючи сучасні технології, котрі здатні перетворити кожен кадр фільму просто таки в картину, режисер стримано вибудовує кадри, в котрих немає жодного зайвого нюансу. І саме це примушує істинного шанувальника кіно завмирати перед екраном.

Фільм виходить за рамки будь-якого з жанрів. Це не класичний детектив, що ставить собі за мету розкрити тайну злочину. Це не тільки трилер, котрий тримає глядача в напрузі протягом усього фільму. Так само точно виділити якусь одну тему в фільмі не можна. Фільм зроблено майстром, а отже – він багатоплановий і неоднозначний. Тому й проблеми, які в ньому піднімаються виходять за межі себе самих.

Резюмуючи, можна сказати, що ця картина стоїть на межі сучасного політичного трилеру і класичного детективу. Це кіно атмосферне, в котрому важко визначити домінанта: саму історію, візуальне оповідання, музичний супровід чи стани персонажів.

Kairos